А політтехнологи працюють…

За 21 рік незалежності та умовної демократії українці багато чого наслухалися від політиків. Особливо – у період численних передвиборчих кампанії.

 

Згадаймо, як нам пророкували життя настільки ж заможне, як і у Франції. Пізніше, коли ціла економіка перетворилася на руїну – обіцяли все швиденько відновити. Років з десять обіцяли, лякаючи кривавим комуністичним реваншем. Але так нічого цього не виконали.

 

Далі були гасла на зразок «Банитам – тюрми!» (чомусь – не в’язниці) та «Багаті поділяться з бідними!». Щось уже більшовизмом повіяло, але Бог із ними – все одно це були тільки порожні слова. Та одразу по тому на люди вийшов чоловік, що обіцяв «почути кожного» та «покращити життя вже сьогодні». Знову ж запитуємо: чому не «поліпшити», бо саме так буде українською?

 

Пустопорожні обіцянки нарешті набридли навіть тим, хто сам їх нещодавно щиро роздавав на мітингах. Тепер «обіцяти» те, на що люди ніяк дочекатися не можуть, стало ознакою нещирості. Нинішні кандидати намагаються цього уникати. Але порожнеча у піар-технологіях таки має чимось заповнюватися. Як стверджують експерти, за відсутності «живих» та цікавих ідей, основні гравці на політичному полі, скоріш за все, вдаватимуться до епатажу та робитимуть різні дурниці.

 

Тож ми вирішили відслідковувати такі дії політиків та складати своєрідний антирейтинг особистостей, партій та громадських організації. Мабуть, до виборів почуємо та побачимо тут чимало цікавого, у сенсі – смішного. А поки що пропонуємо до вашої уваги такі політичні ляпи.

 

Перше місце ми віддали президентові Януковичу, який, підписуючи сумнозвісний мовний закон, розповів про його недосконалість та потребу обов’язково внести радикальні зміни у текст. Віктор Федорович, мабуть і не замислився, у яке смішне становище себе поставив. Адже він як президент країни міг просто викинути прийнятий за помахом руки Чечетова документ до смітника. Натомість виказав свою залежність від русифікаторів і почав руйнувати свій власний імідж як людини вольової та рішучої.

 

Одразу за Януковичем ми поставили фактичного (тобто, не ув’язненого і на підслідного) лідера об’єднаної опозиції Арсенія Яценюка. Для чого, поясніть, потрібно було вносити до партійних передвиборчих списків засуджених (нехай і несправедливо) Юлію Тимошенко та Юрія Луценка? Щоб ЦВК документи повернуло?

 

Читати повністю ТУТ                http://duhvoli.com.ua/index.php?article=1387

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *