Чи не досить захищатися?

Ми вже неодноразово писали про те, що за останні роки просилися польські претензії до західно-українських земель, і в першу чергу до Галичини та Волині. Цьому наступові успішно сприяють місцеві органи влади і українські вчені та публіцисти, які готують ідейно-моральне підґрунтя гейби демократичних взаємин між обома народами але чомусь у цьому грунті виростають лише біло-червоні квіти, а синьо-жовті в’януть або зовсім не сходять.

 

Це звичайно алегорія, але на практиці так воно є. Хотілось би дізнатись, наприклад, у Львівській держадміністрації чи Львівській міській адміністрації, скільки за роки незалежності Львівщині, зрештою, як і по всій Галичині, чи Волині встановлено польськими державними чи громадянськими організаціями, пропам’ятних хрестів, меморіальних таблиць, курганів пам’яті, меморіальних комплексів, пам’ятників, меморіальних кладовищ чи костьолів.

 

Думаю, що цифра буде приголомшуючою, в порівнянні з відкритими українськими пам’ятниками на території Закерзоння чи навіть в етнічній Польщі. Дуже вже ми демократичні. Маю на увазі українців. Встановлюємо на своїй території таблиці на честь Пікудського, Арпада, російського Потьомкіна не кажучи вже про Леніна чи Сталіна.

 

А від цього наші сусіди стають все нахабнішими, зокрема у відтворені і закріпленні польськості на «кресах всходніх». Місцеві домінуси сприяють, часто без погодження з обласною адміністрацією відкриття елементів польського наступу на наших землях. Прикладів чимало!

 

Всі людські негації приписуються виключно українцям, як правило українським козакам, воякам УГА і особливо УПА. Таке відчуття, що серед польських агресорів, що сотнями років вторгались на українські землі, не було злочинців – суцільні миротворці з обличчям праведників.

 

27 червня цього року міська рада Кракова прийняла резолюцію, яку підготував незалежний радник Мирослав Гіларський у справі встановлення 11 липня днем пам’яті «Мучеництва Кресів», дана резолюція скерована до Президента і Сейму РП. Зміст резолюції написаний в антиукраїнському, антиоунівському дусі, бо саме вояки УПА «Вбивали людей незахищених, жінок, дітей і старих. Їх вбивали варварськи і жахливо за їх національність».

 

Хочеться сказати авторам резолюції: а українців ви вбивали не за національністю, а лише за соціальним станом чи як? В резолюції відмічено, що «українці вбивали жидів, росіян, чехів, вірмен, українців». Пів-Європи знищили проклятущі українці! Не заперечуємо, у воєнній завірюсі гинули чужинці і українці. Але не слід «пригладжувати» злочини тих, хто мільйонами винищував українців, починаючи від раннього середньовіччя і закінчуючи 30-50 р.р. ХХст.

 

Міська рада Кракова «виражає підтримку» спільного проекту багатьох організацій та осередків в тому числі кресових, встановлення 11 липня дня пам’яті «Мучеництва Кресів». «Простіть нас і будете прощені». Наші президенти : Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Ющенко, В. Янукович неодноразово вибачались за жертви поляків в часі 40-их років ХХст. А виявляється цього мало! Наш гуманізм спрямований проти нас самих, адже з польського боку, виношуються далекосяжні плани і тому в реалізації цих проектів включені і українські високо дипломовані гонителі історичної правди, які покликані прикривати цей завуальований імперіалізм.

 

Читати повністю ТУТ                http://duhvoli.com.ua/index.php?article=1329

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *