3 липня – день давньоруської слави!

3 липня 965 року дружина князя Святослава Ігоревича одержала перемогу над військом хазарського кагана. Столицю Хазарії – Ітіль було взято та зруйновано, після цього було взято та зруйновано решта фортець Хазарії, які складали основу паразитарної влади цієї держави.

 

Що передувало цьому походу? Тривала бездіяльність Ольги у якості регента зумовила не тільки сваволю окремих князівств Київської Русі, але й загарбання руських земель войовничими сусідами (волзькими болгарами, хазарами). Тож, ймовірно, в’ятичі пристали під владу Києва лише після знищення Святославом їх сепаратистських войовничих угрупувань.

 

За свідоцтвами середньовічних мандрівників, основною частиною доходів, окрім посередництва та гендлярства, протягом усієї історії існування Хазарії була работоргівля. Регулярні набіги на сусідні землі (переважно слов’янські) давали хазарам величезну кількість рабів, яких вони потім продавали по всьому світу. Закріплюючись на слов’янських землях за допомогою побудови нових фортець, хазари все частіше влаштовували набіги на слов’ян, обкладаючи їх даниною. Святослав не міг не розуміти, що протистояння Русі та Хазарії може закінчитися лише загибеллю одного із суперників.

 

Парадокс (або закономірність – сприймайте як хочете), що блискуча перемога нашого героя залишила на диво мало письменних пам’яток. За окремим уривком у “Повісті врем’яних літ” важко визначити як саме розбито Хазарію. Дослідження доводять, що Святослав вдарив по Хазарії не в лоб, через Дон, а пішов у обхід, через землі в’ятичів. Інакше бути не могло, адже лобова атака на Саркел була небезпечна – це був укріплений природою та фортецями район. Держава – вампір, яка півтора століття смоктала кров із сусідів та данників, була знищена за один, 965-й, рік. Руси перемогли кочівників у їх рідному домі – у степу. Після переможної війни хазарські міста Саркел та Самкуш стали руськими містами Біла Вежа та Тьмутаракань. Їх слов’янське населення із данників-напіврабів перетворилося на повноправних підданих київського князя. Арабський мандрівник Ібн Хаукаль називає після цього “Руською рікою” вже не Дон, як Ал Масуді, а Волгу! Тобто не Дон, а Волга стала східним кордоном Київської Русі.

 

І ще одна не менш важлива теза. Основним “товаром” торговців-хазарів були раби. Справедливо кажуть, що арабські, європейські, американські работорговці загальмували розвиток Африки, підірвали її сили. А яка ж роль работорговців хазарів, маю на увазі їх роль в уповільненні прогресу? Хтось намагався її дослідити? У 10 столітті разом із Хазарською імперією зникла й індустрія работоргівлі, принаймні, таких об’ємів торгівлі “живим товаром” не спостерігається. Вже у наступному столітті у Європі розквітають міста, цехові ремесла, мистецтво, тобто йде розквіт Середньовіччя після ночі Темних віків. Випадковість це чи закономірність? Думайте, аналізуйте самі. Чуда-Юда не стало. Саме так у казках та билинах називали наші предки загрозу з боку південно-східного ворога. Не суперника, не опонента, а саме ВОРОГА.

 

Читати повністю ТУТ                http://duhvoli.com.ua/index.php?article=1299

0 коментарів “3 липня – день давньоруської слави!”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *